27.01.2015

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається 27 січня. Цей день встановлено Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 (відповідно до резолюції № 60/7). Дата 27 січня була обрана тому, що в цей день війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів концентраційного табору Освенцим (територія нинішньої Польщі). У багатьох країнах світу є меморіали та музеї, присвячені пам’яті жертв геноциду.

У 2014 році на Каховщині було відкрито пам’ятник жертвам цієї страшної трагедії. У далекому 1941 році, під час окупації, людей (переважно євреїв) почали вивозити на хутір Терни (поблизу Малої Каховки) до колодязя глибиною 40 метрів, де за допомогою зрадників-поліцаїв розстрілювали, а потім мертвих або поранених кидали до криниці... 73 роки потому на чорному мармурі — імена і вік закатованих: від немовля до 80 років.

Цікавою є історія створення цього пам’ятника. Мешканець м. Кельн (Німеччина), президент компанії “УТС Туристик” Борис Зак, рідні якого (бабуся, дідусь та дядько) загинули у цьому колодязі, вже давно мав намір увічнити на рідній землі пам’ять про трагічно загиблих. Організаційну підтримку у розробці проекту пам’ятника надав його давній друг та партнер, директор “Інтерстрой” Ігор Калашник. Благородна справа об’єднала і мешканців Каховки і Каховського району: матеріалами своїх досліджень поділилися завідуюча Каховським історичним музеєм Світлана Сидьолкіна, краєзнавець Алла Яблонська, керівник районної організації воїнів-інтернаціоналістів Костянтин Мєшков, колишній каховчанин Леонід Гроссман, батько якого особисто знав багатьох із тих, хто загинув на хуторі Терни та багато років присвятив збору та збереженню цієї інформації. А розробив проект пам’ятника, який і було урочисто відкрито, архітектор Ігор Даниленко.

27 січня, у День пам’яті жертв Холокосту, каховчани поклали квіти до пам’ятника та висловили сподівання, що новий пам’ятник стане не лише місцем увічнення пам’яті жертв кровопролитної розправи, а й послужить постійним нагадуванням та застереженням молодому поколінню, до чого може призвести бажання одних людей панувати над іншими за расовою, національною, релігійною або ідеологічною ознакою. А уроки Голокосту назавжди збережуться в пам’яті наступних поколінь і сприятимуть запобіганню актів геноциду в майбутньому.