24.11.2014

   Історія органічно пов’язана з пам’яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. В цьому непересічна культурна значимість пам’яті. Безпам’ятство — це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам’ятати про свої помилки в минулому.

    За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини. Найбільше постраждали тодішня Харківська і Київська області. На них припадає більше половини усіх загиблих.
    День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні. Цього року ми відзначали його 22 листопада.  Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні. У Каховці біля пам’ятного знаку на честь вшанування жертв голодоморів (по вул. К.Лібкнехта) відбувся мітинг-реквієм. Вшанувати пам’ять загиблих прийшли представники влади, керівники підприємств та установ, представники громадських організацій та релігійних конфесій, каховчани. О 16:00 оголошено  хвилину мовчання, після чого розпочинається акція “Засвіти свічку пам’яті”. Біля пам’ятного знаку свічки, квіти та дитячі іграшки, адже у ті страшні роки голод не пожалів нікого. У багатьох присутніх на очах сльози.  Ми ніколи не забудемо цієї пам’ятної дати, ми не допустимо, щоб ця страшна трагедія повторилася на нашій землі.

©Фотографії Владислави Базилевич

Фото: