27.01.2021

Щороку наприкінці січня в ООН відзначають День пам’яті жертв Холокосту. 27 січня 1945 року війська І Українського фронту звільнили один з найстрашніших нацистських таборів смерті Аушвіц-Біркенау. Це лише один з безлічі таборів, в яких гітлерівці планомірно здійснювали прийняте на державному рівні «Остаточне рішення єврейського питання».
Нацистська Німеччина і її прихильники в 30-х роках минулого століття поставили собі за мету знищити єврейське населення Європи. Цей процес почався в 1933 році, практично відразу після того, як нацисти прийшли до влади. Протягом Другої світової війни нацисти організовано, систематично здійснювали свій жахливий план. В результаті на території Європи було вбито більше 6 мільйонів євреїв. Спочатку їх зганяли в гетто і здійснювали масові розстріли, а в період з 1941 по 1945 рік вивозили до концтаборів, такі як Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Бухенвальд - всього понад 20-ти. Цю фазу німці назвали «Остаточним рішенням єврейського питання». Власне, слово «холокост» походить від грецького ὁλοκαύστος, що означає «всеспалення».
У вересні 1941 року у Каховку увійшли війська нацистської Німеччини. Два довгих роки місто було окуповане гітлерівцями. Особливо трагічною була доля єврейського населення, яке становило у 1941 році, за різними підрахунками, від 10 до 25% від загальної кількості каховчан. У пошуках єврейського населення німецька влада зверталися до офіційних документів: даних перепису населення, списків парафіян синагог і християнських церков - в пошуках євреїв, які перейшли в християнство. Інформацію отримували від родичів, сусідів, місцевих агентів і муніципальної влади. За законами Німеччини, євреєм вважався людина, що має три або більше родичів-євреїв з старшого покоління, незалежно від їх релігійних переконань. Перехід до християнства був визнаний незаконним. Всі євреї були зобов’язані носити на одязі жовту шестикутну зірку.
У той час механізм масового знищення євреїв вже працював на повну потужність у всіх країнах Європи. Населення більшості країн, що потрапили під окупацію, співчувало переслідуваним євреям. Неєвреям, що ризикували в роки окупації життям заради порятунку євреїв, присвоєно в Ізраїлі почесне звання «Хасидей уммот ха-олам» (праведники народів світу). Їх історії дбайливо зберігає меморіальний музей «Яд ва-Шем» в Єрусалимі. Серед них і історія настоятеля Каховської Свято-Покровської церкви - отця Савелія (потім - архімандрит Сергій). Саме він в роки окупації Каховки нацистами, ризикуючи життям, врятував багато єврейських дітей, таємно перехрещуючи їх в православну віру. За допомогу, надану єврейському народові в роки Другої світової війни, архімандриту Сергію (в миру Савелію Андрійовичу Цибульнікову) в 2001 році інститутом «Яд ва-Шем» в Єрусалимі присвоєно почесне звання «Праведник світу» (посмертно). Його медаль і Почесна грамота знаходяться в цьому музеї.
На жаль, врятувати всіх було неможливо. У перші ж дні окупації німці приступили до «чисток населення». Колодязь на хуторі Терни (поблизу Малокаховки) став братською могилою для понад двох тисяч по-звірячому вбитих нацистами беззахисних і безпомічних літніх людей, жінок і дітей. Ще багато років люди не могли проходити повз це місце без сліз та назавжди запам’ятали імена рідних, друзів або сусідів, які навічно залишилися в тому колодязі. 5 вересня 2014 року на цьому місці відбулося відкриття пам’ятника жертвам цієї страшної трагедії. На чорному мармурі - імена і вік закатованих: від немовля до 80 років...
Сьогодні, у Міжнародний день памʼяті жертв Холокосту, міський голова Віталій Немерець, депутатка обласної ради Галина Гондарева, заступниця міського голови Галина Лобунько від імені територіальної громади поклали квіти до памʼятника на місці колишнього хутору Терни. Від Малокаховського старостинського округу вшанував памʼять загиблих староста Леонід Каськович, а від громадських організацій - Владислава Базилевич (ініціативна група «Збережемо нашу історичну спадщину»), яка нагадала присутнім основні трагічні події Каховщини, повʼязані із цією датою. А о 12:00 усі присутні вшанували памʼять жертв Холокосту долучившись до загальнонаціональної хвилини мовчання.
Пам’ятник на місці колишнього хутору Терни став не тільки місцем увічнення пам’яті жертв кровопролитної розправи, а й постійним нагадуванням та застереженням до чого може призвести бажання одних людей панувати над іншими за расовою, національною, релігійною або ідеологічною ознаками.

Фото: