03.10.2016

30 вересня з 17 години на площу в центрі міста почали приходити люди. Це і школярі, і молодь міста, і старше покоління - всі-всі, хто береже пам’ять. Пам’ять про страшні сторінки нашої історії.
Ті, хто цікавиться історією краю, а також корінні каховчани знають - саме з 25 вересня 1941 року йде відлік найстрашніших днів в історії Каховщини. У поліцію зігнали біля тисячі каховчан, переважну більшість яких становило єврейське населення, та почали масові розстріли (це місце зараз на дні Каховського водосховища). Після цього людей почали вивозити на хутір Терни (поблизу Малої Каховки): жінок, дітей та літніх людей. Людей гнали до колодязя глибиною 40 метрів, де розстрілювали, а потім мертвих або поранених кидали до криниці. Дітей, щоб не витрачати кулі, кидали живцем та засипали землею...
Цього року за ініціативи фонду Ігоря Хомінця "ЗНАЙ БІЛЬШЕ!", у співпраці з районним будинком культури, народним ансамблем "Надія" (МПК "Меліоратор"), СЗОШ № 2, місцевим краєзнавцем Аллою Яблонською та єврейською громадою м. Каховка (куратор - Анна Сенів) 30 вересня в місті відбувся захід до 75-річчя Бабиного Яру і розстрілу на хуторі Терни. Алла Яблонська, яка довгий час збирала інформацію про ці події у нашому краї, розповіла, що очевидці-малокаховчани згадують: ідучи вранці на роботу, бачили калюжі крові та чули стогін вмираючих у колодязі. Єврейська громада також продовжує роботу у Каховці не випадково: до 40-х років в місті налічувалось, за різними підрахунками, від 10 до 25% єврейського населення від загальної кількості каховчан. Цей народ має свою унікальну культуру, свої традиції та мистецькі шедеври. Так, єврейський танок продемонстрували гостям заходу вихованці народного ансамблю танцю "Надія" (МПК "Меліоратор").
Через деякий час учні СЗОШ № 2 своїми виступом повертають нас до подій 1941 року. І ось на сцену виходять актори театру-студії "Тронка" (РБК), і усі глядачі завмирають: перед нами розгортається один з епізодів великої трагедії. Жінки з дітьми та речами, чоловіки та літні люди 40-х років минулого століття спочатку невимушено спілкуються йдучі - вони ще не знають, що на кожного з них чекає смерть. І ось - перший крик страху...і перший постріл, за ним другий, третій... На очах у глядачів сльози, а в душах пекучий біль - ми ніколи не допустимо цього знов, так не повинно бути... Вже запалені свічки. Учні СЗОШ № 2 та вихованці народного ансамблю танцю "Надія" розставляють їх на площі у формі менори, семисвічного світильнику, як символу туги над загиблими. До них приєднуються інші.
Фонд Ігоря Хомінця "ЗНАЙ БІЛЬШЕ!" дякує всім, хто приєднався до проведення цього заходу, тим хто прийшов, довівши цим, що він по-справжньому цінує свою історію і береже її пам’ять.

Фотографії Владислави Базилевич

Фото: