Іноді для цього достатньо змінити кілька звичних слів.

Наприклад, замість ярликів «безробітний» — вживайте «людина без роботи»; уникайте слово «сирота» — краще використайте «дитина, позбавлена батьківської опіки»; замініть «бездомний» на «людина без дому».
Принцип простий: на першому місці має бути людина, а не її діагноз, обмеження чи життєві обставини.

Тому ми говоримо «людина з інвалідністю», а не визначаємо людину лише через її стан. Коли кажемо «дитина, позбавлена батьківської опіки», розуміємо, що це обставини, які можуть змінитися. Натомість ярлик звучить як вирок і ніби транслює приреченість.

Саме на цьому підході базується оновлений стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності», який містить понад 100 термінів для недискримінаційної комунікації.
Ознайомитись із ними можна за посиланням: https://bit.ly/4uglivw

Безбар’єрність починається не лише з інфраструктури чи політик — вона починається зі слів, якими ми говоримо одне про одного

Фото без опису