28.11.2020

Цього року 28 листопада о 16 годині Україна схилила голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування усіх заморених голодом. Українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років.
Сьогодні з самого ранку каховчани приходили до Пам`ятного хреста: квіти, дитячі іграшки, колоски, лампадки вкрили землю навколо пам`ятного знаку. Додержуючись карантинних вимог, міський голова Віталій Немерець і перший заступник голови райдержадміністрації Ольга Вакулич від імені громади міста та району засвідчили свою шану та скорботу за усіма загиблими у страшні роки Голодомору. А із настанням темряви у кожній домівці на підвіконні затремтів вогник від лампадки на знак скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників та нашу віру у майбутнє, в якому світ переможе пітьму. Цьогорічний карантин змусив нас відмовитись від масових зібрань, але в той же час став поштовхом саме у родинному колі вшанувати пам`ять загиблих та поговорити про ці події, згадавши сторінки минулого власної сім`ї на тлі історії країни.
Напередодні пам`ятної дати в закладах освіти пройшли Уроки-реквієми, Уроки пам’яті, радіолінійки на теми: «Голодомор - біль душі і пам’ять серця», «Моторошні сторінки історії українського народу», «Голодомор мовою фактів». В шкільних бібліотеках організовано виставки літератури «І пам’яті свіча не згасне», «Забуттю не підлягає», «Український голодомор в історії та літературі». Учнівська молодь переглянула та обговорила відеоролик «Історія гідності. Голодомори», документальні фільми, твори художньої літератури.
Про жахіття Голодомору вже написано багато наукових праць, книг, статей, знято фільмів. А втім, як і раніше, ця тема залишає багато таємниць, і запитань інколи більше, ніж відповідей. Ще кілька років тому до цієї скорботної дати Український інститут національної пам’яті розробив проект "Люди правди". Щороку українці згадують Людей правди - тих, хто не боялися говорити та писати про Голодомор навіть у часи, коли це могло коштувати життя. Два роки тому, до 85-х роковин Голодомору вийшло 2-е доповнене видання книги «Людяність у нелюдяний час» - збірка 180 історій про людей, які рятували інших від голоду у 1932-1933 роках. Першим же художнім твором на тему Голодомору, який має посвяту "Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933", став роман українського письменника Уласа Самчука "Марія". Жах матері у голодні роки полягав у тому, що вона ніяк не могла зарадити стражданням дитини, яка повільно угасала на її очах, і частіше за все помирала першою. У 1934-му твір видали у Львові, однак потрапити до читача в Україні йому було дуже складно. У наступні роки його видавали у різних країнах світу, зокрема в Аргентині - у 1952-му. В Україні ж він офіційно вийшов лише після відновлення незалежності.
Пам`ятаємо та передаємо пам`ять нашим дітям заради майбутнього!

Фото: