Безбар’єрність без вікових стереотипів: що таке ейджизм
Безбар’єрність без вікових стереотипів: що таке ейджизм
Безбар’єрне суспільство — це середовище, у якому людина має рівний доступ до можливостей незалежно від віку, стану здоров’я, статі чи інших особливостей.
Одним із бар’єрів, який часто залишається непомітним, є ейджизм — дискримінація, стереотипізація або упереджене ставлення до людини через її вік.
Ейджизм може проявлятися як у ставленні до людей старшого віку, так і до молоді. Наприклад, коли професійні якості людини оцінюють не за її компетентністю та досвідом, а за цифрою в паспорті. Або коли людині відмовляють у можливості навчатися, працювати, розвиватися чи брати участь у суспільному житті лише через припущення про те, що «для цього вже запізно» чи «для цього ще зарано».
Вікові стереотипи можуть впливати на різні сфери життя:
працевлаштування — коли вік стає критерієм відбору замість професійних компетентностей;
освіту та професійний розвиток — коли вважається, що опановувати нові знання та технології можна лише в молодому віці;
доступ до послуг — коли замість того, щоб забезпечити людині зрозумілий та доступний сервіс, за неї наперед вирішують, що вона «не впорається»;
суспільну участь — коли думку людини знецінюють лише через її вік;
повсякденну комунікацію — через поблажливе звертання, недоречні жарти або оцінювання людини виключно через її вік.
Водночас боротьба з ейджизмом — це не про особливе ставлення до певної вікової групи. Це про рівність можливостей та повагу до вибору людини.
Для державних установ та організацій принцип безбар’єрностіозначає, зокрема, створення таких умов, за яких послуги та інформація є доступними для людей різного віку, а рішення щодо людини приймаються з урахуванням її реальних потреб, а не стереотипних уявлень.
Вік не повинен бути бар’єром для реалізації прав і можливостей.
Сучасне суспільство — це суспільство, у якому молодість не є автоматичною перевагою, а старший вік — обмеженням. Досвід, знання, професійні навички, мотивація та здатність до розвитку не мають вікової межі.
Безбар’єрність починається там, де ми відмовляємося оцінювати людину через стереотипи та бачимо передусім її права, можливості й потреби.