15.04.15
Наприкінці жовтня — на початку
листопада 1943 року частини 4-го Українського фронту під командуванням
генерала Ф.І.Толбухіна зав’язали бої за визволення Каховки. У них брали
участь частини 44-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта
В.Хоменка, зокрема 417-та стрілецька дивізія полковника Ф.Бобракова, 2-ї
гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Г.Захарова,
зокрема 2-й гвардійський механізований корпус генерал-лейтенанта
К.Свиридова та 1-й і 13-й стрілецькі корпуси, а токож кінно-механізована
група “Ураган”.
Частини 2-ї Гвардійської армії
розпочали бій за визволення Каховки, а завершили їх, визволивши місто,
частини 417-ї стрілецької дивізії. Першим увірвався до міста 1372-й полк
підполковника М.В.Баранова о шостій годині ранку. Саме його бійців
каховчани зустрічали хлібом-сіллю, який вручав Миколі Васильовичу
найстарший мешканець міста Каховка М.К.Морозов.
Разом з воїнами, які визволяли місто,
брала участь у його визволенні й пісня. Інструктор політвідділу 417-ї
дивізії П.М.Вяжевич на відому музику І.Дунаєвського написав нові рядки:
Гремела атака
И вниз Поднепровьем
Катился растерянный враг.
И снова в Каховке,
Омытою кровью,
Мы подняли Родины флаг.
Пісня була віддрукована на листівці, і
начальник політвідділу полковник Миролевич “проскакав містом на
змиленому гнідому коні”, розкидаючи листівки з текстом пісні. Її стали
співати усі, хто уцілів у цьому місті і тепер вийшов на вулицю.
Цікаво, що й сам М.А.Свєтлов, тоді
військовий кореспондент, дізнавшись про визволення Каховки, написав
новий текст до своєї “Пісні про Каховку”:
Украинский ветер шумит над полками,
Кивают листвой тополя,
Каховка, Каховка!
Ты вновь перед нами
Родная, святая земля!
Звільнивши місто, частини 44-ї армії
зробили спробу одразу ж форсувати Дніпро і визволити Берислав. Мешканці
міста допомагали переправлятися передовим частинам на правий берег. Так,
В.К.Новицький разом з сусідом Іваном дістали човен і перевозили бійців
Червоної армії. Під час однієї з ходок Іван був смертельно поранений.
Василь Карпович вивіз його на берег, а сам повернувся до бійців. Він
перевіз 65 червоноармійців і 45-міліметрову гармату. За цей вчинок
В.К.Новицький був нагороджений орденом Червоного прапора. На жаль, ця
операція виявилася невдалою. На правому березі полягли майже повністю
два батальйони 1372-го і 1376-го полків, дехто з бійців яких був
похований у Каховці. Це лейтенант І.С.Скорадзе, старшина О.І.Рєзник,
рядові П.А.Плачевський, І.Ф.Никіфоров, С.Г.Ковалець. Мати сержанта
С.В.Терехова отримала тоді похоронку (і це вже була друга похоронка за
роки війни), але він вижив. Сьогодні С.В.Терехов — Почесний громадянин
Каховки.