05.04.19
1.
У державній реєстрації прав та їх
обтяжень може бути відмовлено у разі,
якщо:
1)
заявлене речове право, обтяження не
підлягають державній реєстрації
відповідно до цього Закону;
2)
заява про державну реєстрацію прав
подана неналежною особою;
3)
подані документи не відповідають
вимогам, встановленим цим Законом;
4)
подані документи не дають змоги встановити
набуття, зміну або припинення речових
прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5)
наявні суперечності між заявленими та
вже зареєстрованими речовими правами
на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6)
наявні зареєстровані обтяження речових
прав на нерухоме майно;
7)
заяву про державну реєстрацію обтяжень
щодо попереднього правонабувача подано
після державної реєстрації права
власності на таке майно за новим
правонабувачем;
8)
після завершення строку, встановленого частиною
третьою статті
23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,
не усунені обставини, що були підставою
для прийняття рішення про зупинення
розгляду заяви про державну реєстрацію
прав;
9)
заяву про державну реєстрацію прав та
їх обтяжень під час вчинення нотаріальної
дії з нерухомим майном, об’єктом
незавершеного будівництва подано не
до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10)
заяву про державну реєстрацію прав та
їх обтяжень в електронній формі подано
особою, яка згідно із законодавством
не має повноважень подавати заяви в
електронній формі;
11)
заявником подано ті самі документи, на
підставі яких заявлене речове право,
обтяження вже зареєстровано у Державному
реєстрі прав;
12)
заявник звернувся із заявою про державну
реєстрацію права власності щодо майна,
що відповідно до поданих для такої
реєстрації документів відчужено особою,
яка на момент проведення такої реєстрації
внесена до Єдиного реєстру боржників,
зокрема за виконавчими провадженнями
про стягнення аліментів за наявності
заборгованості з відповідних платежів
понад три місяці.
2.
За наявності підстав для відмови в
державній реєстрації прав державний
реєстратор приймає рішення про відмову
в державній реєстрації прав.
Рішення
про відмову в державній реєстрації прав
повинно містити вичерпний перелік
обставин, що стали підставою для його
прийняття.
3.
Відмова в державній реєстрації прав з
підстав, зазначених у частині першій
цієї статті, не застосовується у разі:
1)
наявності помилки в Державному земельному
кадастрі, що виникла після перенесення
інформації про земельні ділянки з
Державного реєстру земель до Державного
земельного кадастру (розташування в
межах земельної ділянки частини іншої
земельної ділянки, невідповідність меж
земельної ділянки, зазначених у Державному
реєстрі земель, її дійсним межам);
2)
невідповідності площі земельної ділянки,
зазначеної в Державному реєстрі земель,
її дійсній площі у результаті зміни
методів підрахунку (округлення);
3)
невідповідності відомостей про земельну
ділянку в Державному земельному кадастрі
відомостям, що містяться в документі,
який посвідчує речове право на неї, якщо
така невідповідність виникла внаслідок
внесення змін або виправлення помилки
у відомостях Державного земельного
кадастру про земельну ділянку після
оформлення документа, що є підставою
для виникнення відповідного речового
права на земельну ділянку. У такому разі
пріоритет мають відомості Державного
земельного кадастру;
4)
зміни найменування акціонерного
товариства у зв’язку із зміною типу
акціонерного товариства або перетворенням
акціонерного товариства в інше
господарське товариство.
4.
Відмова в державній реєстрації прав з
підстави, зазначеної у пункті 6 частини
першої цієї статті, не застосовується
у разі:
1)
державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно на підставі рішення суду
щодо права власності та інших речових
прав на нерухоме майно;
2)
державної реєстрації права власності
на нерухоме майно з відкриттям розділу
в Державному реєстрі прав та перенесенням
щодо такого права власності обтяження,
державну реєстрацію якого проведено у
спеціальному розділі Державного реєстру
прав, чи в Єдиному реєстрі заборон
відчуження об’єктів нерухомого майна,
що є невід’ємною архівною складовою
частиною Державного реєстру прав;
3)
державної реєстрації права власності
на нерухоме майно, що набувається у
результаті його примусової реалізації
відповідно до закону;
4)
державної реєстрації інших обтяжень
речових прав на нерухоме майно;
5)
державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно за наявності згоди
іпотекодержателя або контролюючого
органу на відчуження або передачу на
іншому речовому праві такого майна - у
разі якщо обтяженням є заборона відчуження
нерухомого майна, що виникла на підставі
договору, або податкова застава;
6)
державної реєстрації права власності
на нерухоме майно на підставі свідоцтва
про право на спадщину;
7)
державної реєстрації права власності
на нерухоме майно іпотекодержателем -
фінансовою установою в порядку,
передбаченому статтями
33-38 Закону
України "Про іпотеку". Наявність
зареєстрованих після державної реєстрації
іпотеки обтяжень, інших речових прав,
у тому числі іпотеки, на передане в
іпотеку майно не є підставою для відмови
у державній реєстрації права власності
за іпотекодержателем.
5.
Відмова в державній реєстрації прав з
підстав, не передбачених частиною першою
цієї статті, заборонена.
наступна
Що таке суперфіцій і для чого він існує