UKR
П'ятниця 19 Квітня 2024 року subscribe_imgПідписатися на новини
kaxobka
Офіційний сайт Каховської міської територіальної громади
Версія сайту для людей з вадами слуху та зору

Оголошення


11.03.2024

На виконання Закону України від 21.03.2023 № 3005-IX «Про засудження та
заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації
топонімії» та доручення начальника Херсонської обласної військової
адміністрації № 22 від 07 березня 2024 року перейменуванню підлягають
вулиці та провулки на території Каховської міської територіальної громади, а
саме: 42 вулиці та 4 провулки у м. Каховці; 8 вулиць у старостинських
округах громади.

Детальніше

16.02.2022

 

До уваги
фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

14.02.2022

Оголошення щодо конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності з оцінки земельних ділянок (з метою викупу):

Детальніше

14.02.2022

До уваги фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

10.02.2022

24 лютого 2022 року о 9:00 годині, у приміщенні Каховської міської ради (ІІІ поверх - зал засідань) відбудеться пленарне засідання двадцять шостої сесії Каховської міської ради VІІІ скликання.

Детальніше

Лічильник відвідувачів


Сьогодні1177
Вчора1258
На цьому тижні5449
Минулого тижня6083
У цьому місяці20149
Минулого місяця34012
За весь період2463904
15.04.15

Видатні особистості 70


 ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКИЙ Дмитро Миколайович (23.01.1853 - 9.10.1920) - російський літературознавець, мовознавець, почесний академік Петербурзької АН (1907). Народився у місті Каховка Таврійської губ. Його предки були засновникамиі власниками Каховки з 1791 по 1879 роки, вчився у Петербурзькому і Новоросійському університетах, в Празі, Парижі. З 1882 року - приват-доцент, згодом професор Новоросійського, Казанського, Харківського, Петербурзького університетів. Одним з перших у Росії досліджував санскрит, водійську міфологію і філософію. Написав низку праць з синтаксису російської мовиПослідовник школи О. Потебні. У полі зору Овсянико-Куликовського були проблеми психології творчості. Вивчаючи письменника, він ішов від "психологічного діагнозу" до методу. Причину еволюції соціально-філософських ідей російського суспільства вбачав у різниці "душевної організації поколінь".

СПЕНДІАРОВ Олександр Опанасович (1.11.1871 – 7.05.1928) - видатний вірменський композитор, музично-громадський діяч, народний артист Вірменської РСР (1926).Народився в містечку Каховка Таврійської губ., де пройшли його дитячі роки. З 1877 по 1924 рік проживав у Криму. В 1895 році закінчивюридичний факультет Московського університету. Композицію вивчав у М. Кленовського в Москві (1892-94) та М. Римського-Корсакова в Петербурзі (1896-1900).З 1924 року жив у Єревані, де організував перший у Вірменіїсимфонічний оркестр. Помер та похований у Єревані.Творчість Спендіарова ґрунтується на музичному фольклорі вірменського та інших народів. У його музичній спадщині - опера "Алмаст" (1928), дві сюїти ("Кримські ескізи", "Єреванські етюди"), симф. картина "Три пальми", твори для голосу з оркестром, хори, романси. Творчість Спендіарова пов’язана з українською музичною культурою. Він автор "Української сюїти", обробок укр. народних пісень (серед них - "Заповіт" Т. Шевченка). Оперу "Алмаст" вперше поставлено в Україні, в Одеському оперному театрі (1932).

ЖУК Михайло Іванович (20.09.1883-1964) - українськийхудожник і поет, професор (з 1917 року). Народився в містечку Каховка Таврійської губ. в сім’ї робітника-маляра. Вчився .в Київській художній школі М.І. Мурашка та Краківській академії красних мистецтв (1904 рік) у С. Виспянського. Працював у галузі живопису, книжкової графіки, літографії, офорту і художньої кераміки. Створив галерею портретів українських діячів літератури та мистецтва (М. Коцюбинського, Г. Сковороди, Г. Нарбута, Ф. Кричевського, тощо). Творам Жука властиві яскрава декоративність, деякі риси стилізації. У 1925- 1953 роках викладав в Одеському художньому Інституті та художній школі. Жук виступав також як автор оповідань, віршів, казок, критичних статей та публікацій. У Каховці по вул. Свердлова зберігся будинок, де народився М.І. Жук.

ФОМІН Євген Павлович (27.12.1910-6.11.1942) - український радянський поет. Народився у містечку Каховка Таврійської губ. в сім’ї робітника. Рано втративши батьків, виховувався у Каховському дитячому будинку. Закінчив робітфак при Харківському с.-г. ін-ті (1933 рік). Перша збірка - "Поезії" (1927 рік) - видана в Херсоні. У книгах "Ескізи", "Засідання героїв" (1932) оспівав героїзм комсомолу. У 1935 р. вийшла поема "Мічурін". Найкращі твори Фоміна - поема "Рафаель"(1937), "Палац" (1938) - про місце митця усуспільстві і призначення мистецтва. У 1940 році написав поему "Василь Боженко" про відомого героя громадянської війни. Вірші збірки "Кров за кров" (1941 рік) сповнені віри в перемогу над фашистськими загарбниками. Фомін багато перекладав, зокрема твори О. Пушкіна, А. Міцкевича, Я. Купали, А. Церетелі.Розстріляний фашистами у Бабиному Яру в Києві.

 

 БАГРАЄВ Микола Георгійович(19.06.1964) - Почесний громадянин міста, Народний депутат України. Трудову діяльність розпочав у 1987 році старшим інженером технагляду відділу капітального будівництва агропромислового садівничого комплексу “Краса Херсонщини”, у 1991-1994 роках працював у виконавчому комітеті Каховської міської Ради народних депутатів, обіймав посаду голови комітету у справах молоді. Був обраний депутатом Каховської міської Ради народних депутатів 1 скликання (1990-1994 роки). У 1992 році організував у Каховці щорічне проведення Міжнародного фестивалю “Таврійські Ігри”. Засновник та Почесний президент компанії «Таврійські Ігри», яка є організатором міжнародних фестивалів «Таврійські Ігри» (1992-2008) та благодійного дитячого фестивалю «Чорноморські Ігри» (з 1998). З червня 2000 року – член Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, з 2002 року Народний депутат України 4-го, 5-го, 6-го та 7-го скликань. Микола Георгійович є Заслуженим діячем мистецтв України (1997 рік), нагороджений орденом Миколи Чудотворця за визначний вклад у примноження добра на землі, лауреат загальнонаціональної програми “Людина року-98”, має відзнаку Всеукраїнської акції “Лідер народної довіри” у номінації “Лідер масштабних культурних проектів”.

 

 ВАКУЛИЧ Олена Леонідівна(08.07.1966 – 13.06.2009) – Почесний громадянин міста, депутат Каховської міської ради, заступник міського голови, нагороджена нагрудним знаком «Василя Сухомлинського». Розпочала свою педагогічну діяльність вчителем історії ЗОШ № 1. У 1995 році заснувала першу в місті приватну школу і доклала всіх зусиль, щоб у 2000 році було відкрито першу в місті гімназію, яка неодноразово була лауреатом конкурсу «100 кращих шкіл України», а з 2010 року носить її ім’я. Ініціювала створення першої в місті громадської організації «ДіЛО», була учасницею міжнародних проектів департаменту США в Україні «Громадські зв’язки», Міністерства освіти Польщі «Діалог». У 2006 році їй було запропоновано посаду заступника міського голови, а відтак – простір для широкої діяльності. За безпосередньої участі Олени Вакулич побачили світ путівник по Каховці та календарі, зроблені з любов`ю до рідного міста, перша та друга книги про Каховку. Завдяки їй в місті були започатковані фестиваль випускників «Весна надії» та байкерський фестиваль «Тачанка», розпочато роботу по відновленню музейної експозиції у Каховському історичному музеї, пожвавився молодіжний рух міста. Олена Леонідівна була не просто сучасним керівником, а й справжнім взірцем активної громадянської позиції, сприяла створенню нового обличчя освіти і культури міста відповідно до вимог часу та суспільства.

 

 МИКИТИН Ярослав Іванович (22.10.1943) - голова правління ПАТ “Каховський завод електрозварювального устаткування”. 40 років свого життя він присвятив «КЗЕСО», пройшовши всі ланки виробничої діяльності. Сьогодні завод - це підприємство, що виробляє сучасне високотехнологічне зварювальне устаткування, яке експлуатується більш ніж у 100 країнах світу. Ярослав Микитин відзначений різноманітними державними та професійними нагородами, а у 2004 році «…за визначний особистий внесок у зміцнення промислового потенціалу України, виробництво конкурентоспроможної на світовому ринку електрозварювальної техніки, багаторічну сумлінну працю…» Ярославу Івановичу Микитину присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. Ярослав Микитин протягом довгих років постійно бере участь у громадському житті як депутат обласної та міської рад. Завдяки його підтримці отримують допомогу медичні установи, заклади освіти, ветерани, пенсіонери, молодь. Почесний громадянин міста Каховка.

 

 СЕРГЕЄВА Надія Іванівна (24.11.1948) — Почесний громадянин міста. 32 роки керівник народного ансамблю танцю «Надія» міського Палацу культури «Меліоратор» відділу культури і туризму Каховської міської ради. У 1996 році за вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм та збереження і розвиток духовних надбань Херсонщини Сергеєвій Н.І. було присвоєно звання Заслужений працівник культури України. ЇЇ танцювальні колективи “Надія” та “Радість” є одними з кращих колективів у Херсонській області. За її активним творчим сприянням у місті проводяться: Всеукраїнський фестиваль-конкурс авторських хореографічних творів “Верховинця степова криниця”, відкритий конкурс хореографічних колективів ім.Т.Ерліх “Весняний розмай”. Надія Іванівна режисер-постановник масштабних іміджевих культурно-мистецьких заходів міста. Народний ансамбль танцю “Надія” під керівництвом Н.І.Сергеєвої є постійним учасником фестивалю національних культур “Таврійська родина”, мистецьких фестивалів в Туреччині, Словаччині, обласних фестивалів-конкурсів “Таврійське перевесло”, “Слов`янське коло”, “Чорноморські ігри”, “Джерело талантів” та інших. З 2011 року активні учасники культурних програм Міжнародного туристичного форуму, а у 2013 році володарі Гран-Прі обласного фестивалю дитячої творчості “Таврійська хвиля”. Надію Іванівну - як фахівця і режисера-постановника добре знають не тільки в місті Каховка, Херсонській області, а й далеко за межами України. Креативність, невичерпна енергія вражають провідних хореографів. Свої вміння і навички вона залюбки передає учням і сьогодні вони знані хореографи-педагоги в Україні.