15.04.15
Чинячи героїчний опір,
частини 9-ї армії (30, 51, 74, 150, 176, 296 стрілецької дивізії)
генерал-полковника Я. Черевиченка, послаблені і нечисленні, були
виведені на рубежі Мала Каховка — Каховка — Любимівка наприкінці серпня
1941 року, де вони зайняли оборону. У ті тривожні дні по місту і району
записалося до народного ополчення 2 475 чоловік. Був також створений
винищувальний батальйон чисельністю 350 бійців на чолі з начальником
райвідділу НКВС Бородаєм.
За наказом командування гарнізону розпочалася евакуація органів влади, підприємств, колгоспів.
Саме в ці тривожні дні
Каховку відвідав відомий письменник, фронтовий кореспондент Борис
Горбатов, який свої відчуття виклав у відомих “Листах до товариша”,
названих Костянтином Симоновим вершиною публіцистики воєнних років: “Вот
и наш черед пришел, товарищ, для великих дел. В этой песне о Каховке не
хватает куплетов про нас с тобой. Они будут!.. Если ты любишь Родину, и
славу её, бей, без пощады бей, без страха бей врага!”.
28 серпня Каховка зазнала перших авіаударів ворога і артилерійсько-мінометного обстрілу.
№0 серпня о 8-й годині ранку супротивник
розпочав переправу на 30-40
надувних човнах з моторами під прикриттям димової завіси. Опів на першу
до двох батальйонів піхоти ворога вийшли на північну околицю Каховки.
На жаль, через прорахунки
командування 9-ї армії, оборона дільниці Мала Каховка — Каховка —
Любимівка була одноешелованою при рівномірному розподілі сил і засобів.
До того ж, край оборони проходив не по урізу ріки, а по високому берегу,
що дозволило німцям висадити десант і наприкінці дня захопити невеликий
плацдарм у районі переправи.
Саме за цей плацдарм 30 і 31
серпня протягом дня і ночі йшли жорстокі бої, які нерідко закінчувалися
рукопашними сутичками. У цьому бою відзначився взвод С.Кичелюка з 296-ї
стрілецької дивізії, який втратив половину свого особового складу.
Технік-інтендант 300-го полку 176-ї стрілецької дивізії Г.Олійник
захопив у бою фашистське знамено, знищивши 6 солдатів супротивника.
Рядовий батареї цього ж полку Г.Ларін, поставивши на пряму наводку
гармату , підбив 2 танки, 6 мотоциклів ворога і знищив близько роти
живої сили супротивника. 51-ша дивізія втратила в цьому бою вбитими 97
чоловік, пораненими — 394, пропалими без вісті — 115 бійців.
Першого вересня о 13-й
годині німці оволоділи Каховкою. Але спроби вибити супротивника з міста
не припинялися, зважаючи на важливість каховської переправи.
2 вересня частинам 256-го
стрілецького полку 30-ї дивізії під командуванням полковника Г.Сафонова,
вдалося вибити німців зі східної частини міста, але втримати її вони не
змогли. Ще двічі бійці Сафонова ходили в атаку, вибиваючи супротивника з
околиці Каховки і наносячи йому значних втрат. За цей бій і вміле
командування полком Г.О.Сафронов був удостоєний звання Героя Радянського
Союзу.
У ті важкі вересневі дні
1941 року велику допомогу нашим частинам надавала авіація. Створена на
базі 32-го винищувального авіаполку Чорноморського флоту ескадрилья
спеціального призначення швидких пікуючих бомбардувальників, 18 вересня
здійснила унікальну операцію з так званим “літаком-ланкою” по
бомбардуванню каховської понтонної переправи, знищивши її.
22 вересня у повітряному бою
під Каховкою героїчно загинув екіпаж 242-го бомбардувального полку
старшого лейтенанта І.Л.Золіна, який спрямував палаючий літак на
переправу з німецькою технікою. Посмертно він був удостоєний звання
Героя Радянського Союзу. Штурман М.Мироненко і стрілок-радист П.Кашдаков
посмертно нагороджені орденами Червоного Прапору.