UKR
Середа 21 Листопада 2018 року subscribe_imgПідписатися на новини
kaxobka
Офіційний сайт територіальної громади міста
Версія сайту для людей з вадами слуху та зору

Оголошення


16.11.2018

Шановні мешканці міста!

Детальніше

14.11.2018

Звернення до керівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності, жителів міста Каховки

Детальніше

08.11.2018

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Детальніше

08.11.2018

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Детальніше

08.11.2018

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ СУБ’ЄКТІВ ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Детальніше

Лічильник відвідувачів


Сьогодні575
Вчора876
На цьому тижні2361
Минулого тижня5680
У цьому місяці16226
Минулого місяця27773
За весь період475676
03.10.18

Набуття права власності на майно за давністю володіння


Автор : Кравченко Тетяна, аналітик "Видавничого будинку "Фактор", адвокат

Трапляються випадки, коли особа володіє майном, не будучи його власником. Усунути всі сумніви у належному їй праві можна, звернувшись до суду з вимогами про визнання права власності на майно за набувальною давністю. ОМС як органи, уповноважені управляти майном відповідної територіальної громади, виступають відповідачами у справах за позовними вимогами про визнання права власності за набувальною давністю. Обирати позицію в справах такої категорії ОМС як відповідачу необхідно з урахуванням норм матеріального та процесуального права щодо визнання права власності за набувальною давністю , про які й піде мова у цій статті.

Підстави виникнення права власності за набувальною давністю

Загальні правила застосування набувальної давності містяться у ЦК України, ЗК України, Законі України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»1, постанові Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»2.

Далі за текстом — Закон № 1952.

Далі за текстом — постанова № 5.

Набувальна давність – це засіб отримання права на нерухоме або рухоме майно особою, яка не є власником такого майна, але добросовісно, відкрито та безперервно володіє ним як своїм власним нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років.

Ця норма прямо закріплена в ст. 344 ЦК України.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, особі, яка претендує на визнання права власності за набувальною давністю, необхідно довести суду наявність зазначених у ст. 344 ЦК України чотирьох необхідних умов:

1

добросовісність володіння

2

відкритість володіння майном

3

безперервність володіння майном

4

володіння протягом встановленого законом строку

А ОМС як відповідачу залежно від доводів, наведених давнісним володільцем та наданих доказів, визначитись зі своїм відношенням до позову (визнати або заперечувати проти його задоволення).

Добросовісність володіння майном

Одразу ж зазначимо, що законодавець не вказує на те, що саме слід розуміти під терміном «добросовісність володіння за набувальною давністю», і не розкриває ознак добросовісності.

Добросовісність володіння є оціночним поняттям, що викликає певні труднощі в його тлумаченні та застосуванні ст. 344 ЦК України.

З огляду на останні тенденції практики з розгляду справ цієї категорії, суди виходять із розуміння добросовісності, наведеного у п. 9 постанови № 5, а саме — володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У випадках установлення обізнаності особи про відсутність у неї підстав для набуття права власності умова добросовісності володіння виключається й у задоволенні позовних вимог суди відмовляють.

Так, судова практика щодо доведення добросовісності володіння майном говорить наступне.

За обставинами справи до Дубровицького районного суду Рівненської області звернулась особа з позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину будівлі овочесховища, право власності на іншу 1/2 частину овочесховища позивач отримав за договорами купівлі-продажу на 1/2 частину будівлі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що співвласник будівлі помер, заповіту не залишив, його спадкоємці невідомі, а за прийняттям спадщини ніхто не звертався. З часу смерті особи минуло більше десяти років, він одноосібно відкрито, безперервно володіє будівлею овочесховища, утримує її та сплачує необхідні платежі, тому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частиною будівлі овочесховища померлого. 

Відповідач у справі — міська рада заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач не надав належних доказів добросовісності заволодіння частиною будівлі овочесховища, тому у міської ради є підстави вважати таке майно безхазяйним. Крім того, позивач є громадянином тієї ж країни, що і покійний, тому існує вірогідність того, що позивачу можуть бути відомі потенційні спадкоємці померлого.

Рішенням зазначеного суду від 26.01.2017, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29.03.2017, у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

При цьому судом установлено, що позивач знав, що 1/2 частина будівлі овочесховища, на яку просить визнати право власності за набувальною давністю, належала померлому, тому в цьому випадку не можна вважати володіння нерухомим майном, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, добросовісним, а ведення позивачем підприємницької діяльності у спірній будівлі не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.

Вищий спеціалізований суд України3 з розгляду цивільних і кримінальних справ, переглядаючи зазначену справу у касаційному порядку, погодився із доводами, викладеними у рішенні суду першої інстанції та вказав на те, що добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем й у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

3 Далі за текстом — ВССУ.

Оскільки встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач обізнаний стосовно того, що власником 1/2 частини будівлі був померлий, касаційний суд погодився з тим, що не можна вважати володіння позивачем часткою померлого у праві власності на нерухомість добросовісним (ухвала від 01.11.2017 справа № 560/150/16-ц).

За обставинами справи до Тячівського районного суду Закарпатської області звернулась особа з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на будинок, посилаючись на те, що померла його баба, яка за життя була власником спірного житлового будинку, спадкова справа після її смерті не відкривалася. Згодом помер його батько (син померлої баби), який залишив заповіт на його ім’я. Оскільки він постійно здійснював утримання спірного будинку та в період із 2009 по 2011 роки проживав у ньому разом зі своєю сім’єю, фактично вступив у володіння цим майном та є його добросовісним набувачем, просив визнати за ним право власності на цей будинок за набувальною давністю.

Рішенням цього суду від 04.09.2017, залишеним без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2018 в задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що позивачем не доведено обставин, визначених ст. 344 ЦК України, які є підставою для визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Розглядаючи зазначену справу в касаційному порядку, Верховний Суд України4 погодився із доводами, викладеними у рішенні суду першої інстанції і вказав, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. За набувальною давністю може набуватись право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем й у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Доводи касаційної скарги не свідчать про існування обставин, які б давали підстави для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірний будинок, який належить на праві власності його померлій бабі. 

Далі за текстом — ВСУ.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши положення матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю вимог (ухвала від 10.05.2018 справа № 307/51/17).