UKR
Четвер 18 Квітня 2024 року subscribe_imgПідписатися на новини
kaxobka
Офіційний сайт Каховської міської територіальної громади
Версія сайту для людей з вадами слуху та зору

Оголошення


11.03.2024

На виконання Закону України від 21.03.2023 № 3005-IX «Про засудження та
заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації
топонімії» та доручення начальника Херсонської обласної військової
адміністрації № 22 від 07 березня 2024 року перейменуванню підлягають
вулиці та провулки на території Каховської міської територіальної громади, а
саме: 42 вулиці та 4 провулки у м. Каховці; 8 вулиць у старостинських
округах громади.

Детальніше

16.02.2022

 

До уваги
фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

14.02.2022

Оголошення щодо конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності з оцінки земельних ділянок (з метою викупу):

Детальніше

14.02.2022

До уваги фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

10.02.2022

24 лютого 2022 року о 9:00 годині, у приміщенні Каховської міської ради (ІІІ поверх - зал засідань) відбудеться пленарне засідання двадцять шостої сесії Каховської міської ради VІІІ скликання.

Детальніше

Лічильник відвідувачів


Сьогодні1194
Вчора1005
На цьому тижні4208
Минулого тижня6083
У цьому місяці18908
Минулого місяця34012
За весь період2462663
07.05.20

МОВЧАЗНИЙ КРИК КОЛИШНЬОГО ХУТОРУ ТЕРНИ


У вересні 1941 року у Каховку увійшли війська нацистської Німеччини. Два довгих роки місто було окуповане гітлерівцями. Незліченні страждання, горе і смерть принесли ці роки мешканцям нашого рідного міста. Особливо трагічною була доля єврейського населення, яке становило у 1941 році, за різними підрахунками, від 10 до 25% від загальної кількості каховчан.
У той час механізм масового знищення євреїв вже працював на повну потужність у всіх країнах Європи. Населення більшості країн, що потрапили під окупацію, виражало свою солідарність з переслідуваними євреями. Неєвреям, що ризикували в роки окупації життям заради порятунку євреїв, присвоєно в Ізраїлі почесне звання «Хасидей уммот ха-олам» (праведники народів світу). Їх історії дбайливо зберігає меморіальний музей «Яд ва-Шем» в Єрусалимі. Серед них і історія настоятеля Каховської Свято-Покровської церкви - отця Савелія. Саме він в роки окупації Каховки нацистами, ризикуючи життям, врятував багато єврейських дітей, таємно перехрещуючи їх в православну віру. За допомогу, надану єврейському народові в роки Другої світової війни, архімандриту Сергію (в миру Савелію Андрійовичу Цибульнікову) в 2001 році інститутом «Яд ва-Шем» в Єрусалимі присвоєно почесне звання «Праведник світу» (посмертно). Його медаль і Почесна грамота знаходяться в цьому музеї.
На жаль, врятувати всіх було неможливо. Напевно, в кожному окупованому нацистами населеному пункті був свій «Бабин Яр». В цьому трагічному списку і Каховщіна. У перші ж дні окупації німці приступили до «чисток населення». Саме 25 вересня 1941 року стало одним з найстрашніших днів в історії нашого краю. У поліцію зігнали біля тисячі каховчан, переважну більшість яких становило єврейське населення, та почали масові розстріли (це місце зараз на дні Каховського водосховища). Після цього почали вивозити на хутір Терни (поблизу Малої Каховки) жінок, дітей та літніх людей. За допомогою зрадників-поліцаїв привозили людей до колодязя глибиною 40 метрів, де розстрілювали, а потім мертвих або поранених кидали до криниці. Дітей, щоб не витрачати кулі, кидали живцем та засипали землею. Очевидці малокаховчани згадують, що, ідучи вранці на роботу, бачили калюжі крові та чули стогін вмираючих... Так колодязь на хуторі Терни став братською могилою для понад двох тисяч по-звірячому вбитих нацистами беззахисних і безпомічних літніх людей, жінок і дітей. Ще багато років каховчани не могли проходити повз це місце без сліз та назавжди запам’ятали імена рідних, друзів або сусідів, які навічно залишилися в тому колодязі...
5 вересня 2014 року на цьому місці відбулося відкриття пам’ятника жертвам цієї страшної трагедії. На чорному мармурі - імена і вік закатованих: від немовля до 80 років... Та пам’ятник став не лише місцем увічнення пам’яті жертв кровопролитної розправи, а й постійним нагадуванням та застереженням до чого може призвести бажання одних людей панувати над іншими за расовою, національною, релігійною або ідеологічною ознаками.