UKR
П'ятниця 19 Квітня 2024 року subscribe_imgПідписатися на новини
kaxobka
Офіційний сайт Каховської міської територіальної громади
Версія сайту для людей з вадами слуху та зору
Головна Комарницький Ілля, переможець міського конкурсу есе «Мій Шевченко»

Навігація

Оголошення

11.03.2024

На виконання Закону України від 21.03.2023 № 3005-IX «Про засудження та
заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації
топонімії» та доручення начальника Херсонської обласної військової
адміністрації № 22 від 07 березня 2024 року перейменуванню підлягають
вулиці та провулки на території Каховської міської територіальної громади, а
саме: 42 вулиці та 4 провулки у м. Каховці; 8 вулиць у старостинських
округах громади.

Детальніше

16.02.2022

 

До уваги
фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

14.02.2022

Оголошення щодо конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності з оцінки земельних ділянок (з метою викупу):

Детальніше

14.02.2022

До уваги фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

10.02.2022

24 лютого 2022 року о 9:00 годині, у приміщенні Каховської міської ради (ІІІ поверх - зал засідань) відбудеться пленарне засідання двадцять шостої сесії Каховської міської ради VІІІ скликання.

Детальніше
Всі оголошення

Лічильник відвідувачів

Сьогодні472
Вчора1258
На цьому тижні4744
Минулого тижня6083
У цьому місяці19444
Минулого місяця34012
За весь період2463199
10.04.15

Комарницький Ілля, переможець міського конкурсу есе «Мій Шевченко»

"ЗАЛИШИТИ СВІЙ СЛІД НАЗАВЖДИ"

Кожна епоха й країна дарують людству незабутнього національного митця: художника, архітектора, скульптора, поета чи письменника. З – поміж безлічі талановитих людей є такі, які поступово входять у оселі, родини, душі й серця пересічних громадян і залишають свій слід там назавжди…

Коли починаєш ходити, знайомишся з оточуючим тебе світом. Ось улюблений ведмедик – сонько, а от моє ліжечко, а у куточку тихенько стоять татові, великі, й мамині, маленькі, домашні капці. А там, ще трішечки пройти, і велика кімната, у якій стоїть шафа з книжками. Я ще не можу прочитати їх назв, дотягнутися до полички, дістати, але пройде ще трохи часу, і все буде у моїх руках.

Пройшли роки. Шафа стала меншою, беру з полиці все, що захочу, переглядаю. Відкриваю книжку, і на мене дивиться сумний чоловік, читаю: «Ко- б – зар». Рука тягнеться до великих золотавих букв, проводжу пальчиками один раз, другий… Це було моє перше знайомство з великим українським письменником. Ура! Я вже сам вмію читати. Раптом до рук потрапила тоненька книжечка з човником на воді, з багряним заходом сонця. «Тарас Шевченко. Зоре, моя вечірняя.» Книжечка старенька, вона ще з дитинства моєї мами.

Тече вода з – під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Так гарно, співуче, мелодійно. Так само говорила моя прабабуся, яка родом з Полтавщини, і знала напам’ять дуже багато віршів Шевченка. Від неї залишилося на згадку нам, правнукам, стареньке видання «Кобзаря» з гарними ілюстраціями. І, раптом, виникає спогад: сивенька бабуся Галя з добрими блакитними очима сидить, шиє і розповідає, ніби струмочок дзюрчить:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть…

І ось я вже у третьому класі. Урок читання. Вчителька задає вивчити напам’ять вірш Т. Шевченка. Мій вибір зупиняється на «Долі».

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала.

…Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Коли читав цей вірш, зразу згадав все, що розповідали про тяжку долю хлопчика Тараса, згодом – юнака й чоловіка Тараса Шевченка.

Весна. Виходиш до Дніпра. І ось вони, відомі рядки, ніби виринають з річкової глибини:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І так стає млосно від такої краси! Так і хочеться поділитися своїм щастям з усіма.

Народна мудрість і трагічна доля українського народу, національна свідомість і краса степів і могутнього Дніпра, боротьба за незалежність й нещасливе кохання – все це знайшло відображення у віршах Кобзаря. За поетичними строфами Шевченка можна вивчати історію мого народу. Кожний рік, вивчаючи вірші поета, відкриваєш нові сторінки життя митця й України. І згадую відразу сумний погляд з першої сторінки з книги з золотими буквами «Кобзар».

Росія має Олександра Пушкіна, Польща – Адама Міцкевича, Англія – лорда Дж. Байрона, Франція – Маларме, а Україна – Тараса Шевченка. Це та частина держави, яка робить країні авторитет, самобутність, національну свідомість й приналежність серед інших країн світу до вселюдського досвіду!

Комарницький Ілля,

переможець міського конкурсу есе «Мій Шевченко»


попередня

Стратулат Ольга, “Мій Шевченко”

наступна

Воробйов Дмитро, призер конкурсу есе “Мій Шевченко”