UKR
П'ятниця 29 Березня 2024 року subscribe_imgПідписатися на новини
kaxobka
Офіційний сайт Каховської міської територіальної громади
Версія сайту для людей з вадами слуху та зору

Оголошення


11.03.2024

На виконання Закону України від 21.03.2023 № 3005-IX «Про засудження та
заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації
топонімії» та доручення начальника Херсонської обласної військової
адміністрації № 22 від 07 березня 2024 року перейменуванню підлягають
вулиці та провулки на території Каховської міської територіальної громади, а
саме: 42 вулиці та 4 провулки у м. Каховці; 8 вулиць у старостинських
округах громади.

Детальніше

16.02.2022

 

До уваги
фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

14.02.2022

Оголошення щодо конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності з оцінки земельних ділянок (з метою викупу):

Детальніше

14.02.2022

До уваги фермерів та бджолярів громади!

Детальніше

10.02.2022

24 лютого 2022 року о 9:00 годині, у приміщенні Каховської міської ради (ІІІ поверх - зал засідань) відбудеться пленарне засідання двадцять шостої сесії Каховської міської ради VІІІ скликання.

Детальніше

Лічильник відвідувачів


Сьогодні879
Вчора1102
На цьому тижні4618
Минулого тижня10792
У цьому місяці31819
Минулого місяця57472
За весь період2441562
10.04.15

Катерина Бахтурова, “Немеркантильна зоря Тараса Шевченка”


Немеркантильна зоря Тараса Шевченка”

 

Богам подвластно все – и червь и человек,

И, создавая Рыб, они решили так –

Пусть будет самый постоянный

и упорный знак.

Их невозможно ни уговорить, ни укротить,

Их можно только силой победить [7, 27].

 

Чи можна знайти кращі слова, щоб схарактеризувати характер Т.Шевченка?! Про нього написано безліч праць, та ми не втомлюємося пізнавати його знову і знову. Кожного разу, читаючи його, ми шукаємо себе – своє коріння, свій зміст. І ніяка фальсифікація та іконізація не взмозі завуалювати його чарівності і магнетизму. Його життя і творчість стали тим магнітом, що вічно ваблять до себе незбагненними флюїдами свіжості і новизни, неповторності і загадковості.

Невже ще щось можна додати до цієї б здавалося ґрунтовно дослідженої теми? Можна. Ця тема завжди буде новою, ніби вона з’явилася вчора. Чому? Тому, що у кожного свій шлях до Шевченка, тому що у кожного свій Шевченко. Це, коли говориш: «Мій Шевченко».

Моє есе присвячене аналізу зодіакального гороскопа Т.Г. Шевченка в питанні ставлення поета до грошей, враховуючи вплив зірок і планет.

Они честны. Трудолюбивы. Методичны…[7, 26]

Тарас Шевченко народився 9 березня під знаком Риб. Людина, яка народилася під цим знаком має сильну духовну основу й здатність сприймати події, що відбуваються, не лише за їх зовнішнім змістом, але й завжди бачить їх внутрішні причини. У цих людей добре розвинена інтуїція. Це двоїсті натури: з одного боку, чесні, працьовиті і методичні, з іншого – вразливі і мрійники. Це ідеалісти, які шукають гармонію. Риби – громадяни Всесвіту, які не належать собі. Вони скрізь і водночас ніде [6].

Риби – це містики з глибоким розумінням життя. Вони завжди прагнуть досконалості. Їм властиве щось від східних мудреців і філософів. Риб люблять саме за доброту і мудрість [7, 26].

Що стосується фінансової сфери, яка саме нас і цікавить, то Риби – це знак, котрий не зосереджується на грошах. [6]. Для цих натур матеріальні цінності – просто прах, порівняно з вічними цінностями.

Однак, незалежно від того, як людина ставиться до грошей – байдуже чи надає їм занадто великого значення – вона залежна від них - бо сучасний світ побудований на товарно-грошових відносинах. Система: товар – гроші - основа людської життєдіяльності.

Тарас Шевченко до 24 років був власністю пана, тому не міг мати ніякого майна чи грошей для задоволення своїх потреб. Він мав лише харч і сякий-такий одяг. Тобто були задоволені його фізіологічні – елементарні потреби. Попри це, як і кожній нормальній людині, йому хотілося більше, ніж він мав. Це природне бажання. Конфлікт між реальним і бажаним станом речей завдає страждань кожній людині. Це завдавало страждань і Шевченку та змушувало його йти у пошуки. Підсвідоме бажання вело його вперед. Несвідомо він відчував, що він народжений для чогось більшого, ніж бути рабом.

Незважаючи на месіанське призначення, Шевченко водночас був просто людиною - з тими ж потребами, що має кожна людина, зі слабкостями і дивацтвами - генії, як ніхто, мають право на них.

В матеріальних питаннях Шевченко був цілком непрактичний. У людини під знаком Риб у фінансовій сфері повний хаос. Гроші в них з’являються нізвідки, як «манна небесна», але вони й зникають так само швидко, як з’являються [6]. Певно, Хаос – це саме те слово, що характеризувало фінансове життя Тараса Григоровича, хоч на нього частенько сипалась «манна небесна».

Так, одного разу Шевченка сприйняли за священика, що, до речі, могло б суттєво покращити його матеріальне становище. Так він, звичайно, не скористався з нагоди, чим образив потенціальне джерело «манни». Це сталося на Аралі, куди він прибув з бородою, яку відпустив в Петропавлівській фортеці. Ось, як це описує Варфоломій Шевченко: «Раз ходить він понад Аралом і стрічає козачого офіцера з уральських козаків: офіцер підійшов до нього і став просити благословення, вважаючи його за попа «розкольників». Тарас став змагатися і запевняти, що він не піп, але офіцер став божитися і заприсягатися, що про його благословення ніхто на світі не знатиме. Далі дістав з кишені бумажку в 25 карбованців і тиче Тарасові в руку, просячи прийняти на молитви. Тарас не взяв грошей і не дав благословення, одначе ж офіцер не запевнився і не повірив, що Тарас не піп, засланий урядом за Арал. Така притча довела Тараса до того, що він швидше зголив свою бороду» [4, 84].

«И радость детская восторга и наивности…[7, 27]»

Ставши вільною людиною, Шевченко вступив до Академії мистецтв. Відразу ж Товариство заохочення Митців зробило його своїм стипендіатом, забезпечивши таким чином матеріальний бік життя молодої людини. До то ж, заявивши про себе, як про талановитого рисувальника, Шевченко заробляв також і олівцем. У нього, як висловився Мартос, «завелися грошенята» (цит. за [5, 88]). Він перетворився на безтурботного юнака, «якого притягали до себе всі розваги і спокуси столичного життя»[5, 71], він «ладен був без відпочинку веселитися і пустувати [5, 71]». Для людини, яка вирвалася на волю, і яка до цього не мала нічого, навіть сама собі не належала, і тепер отримала все, цей стан ейфорії, насолоди життям, впадання у крайнощі, був цілком нормальним, природнім. Як пише П.Зайцев: «його мистецька, вільна тепер від пут неволі душа мусіла, як молоде вино, вишуміти [5, 72]». І життя Шевченка зашумувало, завирувало, заіскрилося. «Велике щастя бути вільними чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить» - казав про себе в цю пору Шевченко [5, 73].

Маючи гроші, Шевченко витрачав їх на розваги, купував собі дорогі речі, наприклад єнотове хутро чи золотий годинник [5, 71], і тішився, як дитина, набутими обновами» [5, 88] . Бував часто у театрах і не шкодував грошей на гарне місце. «Їздив на шикарних візниках; буваючи часто у гостях, пізно повертався додому»[5, 71].

Ось як згадує своє вільне життя і ті щасливі дні сам Тарас Шевченко: «Я був тоді справжньою дитиною; мене найбільше цікавив мій непромокальний плащ.. А, коли подумати, то й нема нічого дивного. Оглядаючи поли свого блискучого плаща, я думав: чи ж давно це було, коли я в буденному, заяложеному халаті не смів і подумати про таке блискуче вбрання, а тепер!.. Сто карбованців кидаю на якийсь плащ… Або бувало, роздобудеш якогось мізерного карбованця й несеш його до галереї, не вибираючи спектакля»[5, 88].

Як бачимо Шевченку було невідоме слово «практичність» у використанні коштів. Він не знає, що таке ощадливість. Коли все життя не маєш коштів, то звідки ж візьметься звичка їх заощаджувати. Нема підстави для вироблення такої звички. Тому цілком логічно, що в таких людей, як Шевченко, відсутнє практичне ставлення до грошей. У цьому плані Шевченко є типовим представником знаку Риб, непрактичність, яких не дозволяє їм складати і відкладати гроші.

«Он понимает всех, но только не себя…» [7,27]

Риби часто бувають марнотратниками, коли мають чим поділитися. Але саме така позиція Риб і приваблює до них добродійників, або у якийсь незвичайний спосіб у Риб завжди наявні засоби до існування. Риби від природи не жадібні до матеріальних благ, гроші не є для них цінністю. Гроші для них - це можливість піти в театр, купити річ, яка сподобалась, або позичити їх другу. Однак трапляється, що такі «друзі» не поспішають повертати те, що вони взяли [6].

Один такий «друг» трапився Шевченку на засланні. Поет прибув туди зі значною сумою грошей – 365 карбованцями сріблом. Велика сума на ті часи. «Вона більше, ніж удвоє перевищувала річну платню, яку б Шевченко мав у Києві на обох посадах – співробітника Археологічної комісії та вчителя малювання в університеті, але він не вмів ні бути ощадним, ні розпоряджатися грішми і вже перед Різдвом всі витратив. Була й ще одна причина, чому вони так швидко розійшлися: необережно позичав. Позичив якомусь поручникові Бархвіцеві 65 карбованців і мав свідків, але цей негідник не тільки не віддав позичених грошей, а згодом просив іще начальство «поступить по всей строгости законов» із Шевченком за нібито фальшиву претензію, коли той про свої гроші нагадав» [5, 260].

«В них истина, не видная для глаз…» [ 7, 26]

Риби – це люди, про яких дуже хочеться турбуватися і котрі надзвичайно потребують сторонньої турботи [6]. У випадку з Шевченком – це беззаперечно. Присутність в житті Тараса Шевченка покровителів, протекторів і добродійників була постійною. Кожен етап його життя супроводжується наявністю сильних покровителів, які допомагали Шевченку у життєвих незгодах і, які від часу знайомства з митцем не полишали турбот про нього. Навіть на засланні, як згадує Ф.М Лазаревський, Шевченко матеріально був непогано забезпечений. Інша справа, що Шевченко не вмів розпоряджатися грошима і скільки б їх у нього не було, вони все одно кудись дівалися, ніби крізь сито вода.

Так Лазаревський пише про матеріальний стан Шевченка на засланні: «… ним невтомно опікувався добрий геній в особі Матвєєва. Йому допомагали грошима петербурзькі земляки, частенько ділячись із ним своєю мізерною платнею. Найстарший із моїх братів, Василь, який приїздив до Оренбурга, подарував Тарасові два ящика сигар і 50 карбованців грошей. Надходили субсидії на моє ім’я і від інших осіб, наприклад, від конотопця В.Й. Єзучевського, Семена Артемовського (співака) – і я відправляв їх для передачі братові Михайлу в Троїцьк.

Згодом брат Михайло, перейшовши на службу в Петербург, надсилав гроші безпосередньо самому Тарасові, й досить великі суми» [2, 190].

Скільки терпіння, турботи, уваги приділяла йому Варвара Репніна - то організовуючи підписку на «Живописну Україну», то, клопочучись про призначення Шевченка на посаду вчителя малювання, то підтримуючи його на засланні і постійно турбуючись про полегшення його долі. Ми не згадуємо тут всіх тих, хто був причетний до його викупу з кріпацтва і допомагав йому протягом життя. Тарас Шевченко був тою унікальною зіркою, яка своєю надміцною силою тяжіння притягувала до себе безліч планет. Та допомога Шевченку принесла його покровителям набагато більш, ніж вони віддали – своєю сердечністю і небайдужістю вони придбали собі славу і вдячність потомків.

«И в то же время – впечатлительны и очень романтичны…» [ 7, 26]

Представники Риб, як вже зазначалося, люди безкорисливі, чуйні і щедрі. Вони завжди охочіше за інших приходять на допомогу. Безмежну щедрість Шевченка яскраво ілюструють спогади О.С. Афанасьєва-Чужбинського: «Він ніколи не відмовляв тим, що просили, а бували часи, коли в нас спільний капітал зменшувався до кількох гривень. Тарас Григорович завжди брав дрібну монету для подання милостині. Співчуття до злиднів і горя інших приводили його іноді до найнаївніших сцен, і це ще більше вабило інших до його особи. Правда, після нахабного обману, коли він розбувався останніх грошей, він сердився і давав слово бути обачнішим, але яке-небудь інше жебрання, спритно скорчена мина, жалібний голос – і Тарас не витримував. Певна річ, поважаючи таку його рису, я ніколи не казав йому про це, бо не влаштовувати ж слідство – варто чи не варто подавати милостиню: але багато знайомих із співчуття радили йому берегти фінанси.

Я й сам знаю, - відповідав він, - та нехай лучче тричі мене одурять, а все-таки учетверте подам тому, хто справді не бачив, може, шматка хліба» [1, 108 ].

Поверхове ставлення до грошей унеможливлює здатність цих людей планувати їх використання. У своїх «Споминах про Т.Г.Шевченка» вище цитований О.С.Афанасьєв - Чужбинський пише: «Треба сказати, що Шевченка, крім цілковитої безкорисливості, не любив, і навіть боявся всіляких розрахунків, і якщо йому випадало зійтися з кимось і бути деякий час разом, - він віддавав свої гроші товаришеві і просив звільнити його від усіх житейських клопотів. Коли ми виїхали з Лубен, він віддав мені свою касу, котра, як і моя, була не в блискучому стані, але при ощадливих витратах нам могло б вистачити цих грошей до травня місяця. Признаюся, що я й сам невеликий мастак порядкувати з грішми, але я якось більше за Шевченка боявся залишитися без них, і тому, взявши на себе казначейські обов’язки, почав трохи скупитися, намагався надто не виходити з бюджету, складеного на масляничні розваги. Тарас схвалив мій план і ми жили досить ощадливо…» [1, 107].

Але тут ситуація змінюється, варто було лиш автору вищенаведених слів вийти ненадовго за двері хати. Вийшовши ненадовго за припасами, він повернувшись, застав Шевченка за столом. Поряд з ним сидів юнкер і пив чай з ромом. Напившись чаю, гість відкликав Шевченка вбік і щось почав шептати, а потім, відкланявшись, вийшов.

Далі пряма мова:

« - Дай мені три карбованці, - сказав мені несміливо Тарас, дивлячись на мене своєю доброзичливою посмішкою, і по обличчю було видно, що він був готовий засміятися.

  • Певно тому? – спитав я стиха, показуючи на двері.

Виявилось юнкер програв казенні гроші і йому загрожували неприємності. Він просив п’ять карбованців і Шевченко пообіцяв допомогти. Та, коли гість осушивши карафку рому, зажадав другої, то, незважаючи на таке похвальне служіння Бахусу, Тарас вирішив зменшити пожертву і дав три карбованці» [1, 108].

«Идеалисты. Жизнь их – поиск знаний. Гармонии…»[7, 26]

І ще один соковитий приклад широти Шевченкової душі.

Про нього читаємо в спогадах М.К. Чалого «Т.Г.Шевченко на Україні в 1959 році».

Після звільнення з-під арешту, який відбувся у 1959 році, під час перебування Шевченка на Україні, поет ходив у пошуках квартири, щоб діждатися якихось грошей з Петербурга. Знайшовши квартиру на Пріорці, він відразу попрохав нагодувати його в борг, бо не мав грошей. Хазяйка згодилася, хоч і не знала, хто перед нею. Вона була палкою прихильницею поета Шевченка. Про те, що її квартирант і є поет Шевченко вона довідалася через кілька днів.

Далі слово автору щойно згаданих спогадів: «… просить квартирант хазяйку, щоб вона дозволила няньці Оришці випрати його сорочки і носові хусточки та позичила йому 10 копійок сріблом, бо дуже треба!.. Розбираючи передану їй купу білизни, вона [Оришка] помітила два вузлики на ріжках хусточок. Розв’язавши їх, вона знайшла в одному двадцятип’ятирублеву асигнацію, а в другому – трьохрублеву. Вона.. сказала хазяйці про свою знахідку. Тарас Григорович не так зрадів, що знайшовся залежаний капітал, як здивувався з надзвичайної чесності «дурної Оришки».

Після перегляду майна ще знайшлося за обгортками книжок 15 карбованців. Із знайдених такими чином 43 карбованців Шевченко не схотів заплатити за квартиру жодної копійки. «Бо то, - казав він, - якісь дурні гроші, коли я зовсім забув про них, а дурному й дурна дорога!

На ці гроші, діждавшись неділі, він задумав якнайкраще пригостити дітлахів, їх набігло з півсотні. Тарас Григорович тим часом пішов на базар і накупив скільки ласощів, що насилу доніс їх до квартири. Подвір’я притрусили свіжо накошеною травою, діти качались і перекидались. Та на цьому це не закінчилося: після обіду перекупка привезла повний віз яблук, груш, пряників, бубликів і т. ін. Це друге частування було влаштоване же за містом…, куди хазяйка, побоюючись за цілість свого садка, випровадила галасливу ватагу разом із своїм квартирантом… .

Нарешті 10 серпня, він одержав довгоочікувані гроші. Шевченко, до педантизму точно, розрахувався з хазяйкою, не забувши жодної її послуги понад умову; щедро обдарував наймичок, а особливо «дурну» Оришку, що не вміла грошей утаїти. Напередодні від’їзду, він приніс хазяйці та її дітям 15 фунтів фіг, «щоб вони їли і не кашляли» [3, 268 - 269]. Який променистий приклад. Яка чистота душі! Яка безпосередність! Яка внутрішня краса! Шевченко – це безкінечна стихія добра…

Мешканці Пріорки проводжали Шевченка зі сльозами на очах. «Навіть байдужа до всього куховарка Федора і та висловилась про нього так: «Наче каміння навалило на серце, коли поїхав дядько». А хвора хазяйка, яка надтріснутим від хвороби голосом тішила своїми піснями поетів слух, вмираючи, сказала, що короткочасне перебування Шевченка в її домі було ясними променем сонця в її безпросвітному житті» [3, 270].

В Шевченкові повною мірою проявився вплив планети Нептун, що керує знаком Риб і символізує співчуття, служіння людям, доброту, віру і прагнення торкнутися душею Вищого Розуму.

Нептун – це планета, яка розмиває кордони, розчиняє і позбавляє чіткості. Все, що пов’язане з Нептуном не має чіткості. Планета Нептун вчить жити почуттями, поривом, вчить тому, що в нашому світі немає нічого тривкого, що все у нашому Всесвіту не має ні початку, ні кінця. І все це притаманно людям знаку Риб – їх душа безмежна, їх внутрішній світ не має глибини і живуть Риби, не акцентуючи увагу на матеріальних речах, так, ніби знають, що попереду вічність… [6].

Джерела

  1. Афанасьєв-Чужбинський О.С. «Спомини про Т.Г. Шевченка»//

«Я дуже щиро Вас люблю…»: Шевченко у розповідях сучасників/ Упоряд., передм., прим., О.В. Ковалевського. – Х.: Прапор, 2004. – 352 с.

  1. Лазаревський Ф.М. «Спомини про Т.Г. Шевченка»// «Я дуже щиро Вас люблю…»: Шевченко у розповідях сучасників/ Упоряд., передм., прим., О.В. Ковалевського. – Х.: Прапор, 2004. – 352 с.
  2. Чалий М.К. «Т.Г.Шевченко на Україні в 1959 році» //«Спомини про Т.Г. Шевченка»: «Я дуже щиро Вас люблю…» Шевченко у розповідях сучасників/ Упоряд., передм., прим., О.В. Ковалевського. – Х.: Прапор, 2004. – 352 с.
  3. Шевченко В. «Спомини про Тараса Григоровича Шевченка»// «Спомини про Т.Г. Шевченка»: «Я дуже щиро Вас люблю…» Шевченко у розповідях сучасників/ Упоряд., передм., прим., О.В. Ковалевського. – Х.: Прапор, 2004. – 352 с.
  4. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – 2-ге вид. – К.: Обереги, 2004. – 480 с. – (сер. «Б-ка укр. раритету»)
  5. http://proeveryday.ru/index.php?id=goroskop/ryby1 © proeveryday.ru
  6. Соляник К.О. Лучшая книга гороскопов[Текст]. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»; Белгород: ООО «Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2009. – 240 с.

Катерина Бахтурова